Опубліковано Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення порядку виконання рішень та цифровізації виконавчого провадження

В офіційному виданні Верховної Ради «Голос України» 23 квітня 2026 року опублікований Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07.04.2026 № 4833-IX (далі – Закон № 4833-IX).
За змістом пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 4833-IX він набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім окремо визначених положень, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, ще деякі – через один місяць з дня опублікування цього Закону.

Зміни охоплюють як профільний Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі-Закон №1404-VIII), так і ряд інших законодавчих актів. Серед основних змін, яких зазнав Закон №1404-VIII, окрему увагу варто звернути на такі.

Так, оновлені положення щодо автоматизованої системи виконавчого провадження (стаття 8 Закону №1404-VIII). Наразі, її функціоналом буде охоплено значно ширше коло питань, зокрема, інтеграцію з іншими реєстрами і системами, взаємодію з державними органами, банками, іншими фінансовими установами; отримання виконавцями інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти (у тому числі електронні гроші), у тому числі конфіденційної інформації, з державних електронних баз даних і реєстрів, а також з інших автоматизованих інформаційних систем; оперативне формування повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням; автоматизацію інших процесів виконавчого провадження.
Вказані положення набудуть чинності через шість місяців з дня опублікування Закону №4833-IX.

Нової редакції зазнали й положення Закону №1404-VIII щодо Єдиного реєстру боржників (стаття 9 Закону №1404-VIII). Визначальною новелою стало встановлення обов’язку суб’єктів (державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші) не лише повідомляти виконавця про звернення особи, відомості про яку внесені до реєстру боржників, за вчиненням дії щодо відчуження та/або застави майна, а й відмовляти у вчиненні дій щодо відчуження або застави майна боржника.
Своєю чергою, передбачені й випадки, за яких у вчиненні дій щодо майна такого боржника не відмовляється, зокрема, у разі реалізації майна (передачі стягувачу) у виконавчому провадженні; безоплатної передачі конфіскованого за рішенням суду майна; вчинення правочину іпотекодержателем/заставодержателем із зверненням стягнення на предмет обтяження, за умови що відомості про іпотекодавця/заставодавця внесені до реєстру боржників після реєстрації іпотеки/застави; та за певних умов відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна, для задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію.
Також, новою редакцією зазначеної норми не лише банки, а й інші фінансові та депозитарні установи зобов’язано повідомляти виконавця про відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця, рахунку у цінних паперах особі, відомості про яку внесені до реєстру боржників.
Стаття 9 Закону №1404-VIII в редакції Закону №4833-IX набирає чинності через шість місяців з дня опублікування останнього.

Уточнені положення про визначення місця виконання рішень для приватних виконавців. Так, частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII у новій редакції визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування, роботи боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (крім коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей боржника – резидента України). Наведені положенні наразі набули чинності.

Суттєвою концептуальною новацією стало доповнення Закону №1404-VIII новою статтею 37-1 про можливість поновлення виконавчого провадження після повернення виконавчого документа стягувачу без виконання згідно статті 37 цього Закону (а не відкриття нового виконавчого провадження, як це здійснювалось відповідно до попереднього правового регулювання).
При цьому, нова норма передбачає можливість поновлення провадження не лише за ініціативою стягувача, а й за заявою боржника, прокурора та суду.
Також, Закон №1404-VIII доповнено ще однією новою нормою – статтею 39-1, яка передбачає зміни у підході до завершальної стадії виконавчого провадження у справах, сума стягнення за якими не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, а саме: автоматичну фіксацію погашення заборгованості та пов’язаних із цим наслідків.
Так, якщо з боржника буде стягнуто кошти в сумі, достатній для покриття основного боргу, виконавчого збору, витрат і винагороди виконавця, система автоматично формуватиме повідомлення про погашення заборгованості, що є підставою для виключення боржника з реєстру боржників і зняття арештів з його коштів. Таке повідомлення надсилатиметься банкам, фінансовим установам і депозитаріям, які зобов’язані зняти арешт не пізніше наступного дня.
Набуття чинності наведеними нормами відбудеться через шість місяців з дня опублікування Закону №4833-IX.

Новою редакцією статті 48 Закону №1404-VIII збільшено розмір суми стягнення, за наявності якої не здійснюється звернення стягнення на єдине житло боржника. Зокрема, попередні положення Закону передбачали, що сума стягнення у такому випадку не має перевищувати 20 розмірів мінімальної заробітної плати. Згідно приписів нової норми така суму не має перевищувати 50 мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, нові положення статті 48 Закону №1404-VIII передбачають й випадки, за яких звернення стягнення на єдине житло боржника є можливим (зокрема, якщо таке майно є предметом застави (іпотеки) за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно, або у разі відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю).
Також, новацією статті 48 Закону №1404-VIII є положення щодо порядку звернення стягнення на кошти боржника на вкладних (депозитних) рахунках, в т.ч., встановлення заборони пролонгації дії договору банківського строкового вкладу після накладення арешту у виконавчому провадженні та обов’язок банку фактично забезпечити подальше списання коштів після завершення строку вкладу.
Новели статті 48 Закону №1404-VIII також почнуть діяти через шість місяців з дня опублікування Закону №4833-IX.

Ще одним змістовним нововведенням стало визначення захищеної категорії осіб щодо яких в період дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування не здійснюється звернення стягнення на єдине житло.
Такі положення унормовані пунктом 10-13 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII за змістом якого під час примусового виконання виконавчих документів у вказаний період не здійснюється звернення стягнення на єдине житло боржників, які у передбачений цим пунктом спосіб повідомили про свою належність до захищеної категорії, крім випадків якщо таке майно є предметом застави (іпотеки) за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно та у випадку відшкодування збитків та шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Для цілей цього пункту захищеними категоріями визнано військовослужбовців Збройних Сил України та інших визначених військових формувань та правоохоронних органів (крім військовослужбовців, яким призупинено військову службу або які під час дії воєнного стану самовільно залишили військову частину чи місце проходження військової служби або дезертирували).
Боржник, який бажає скористатися наведеними гарантіями, має у визначеному порядку подати виконавцю заяву з додатком документів щодо підтвердження належності до захищеної категорії, після чого виконавець зупиняє стягнення або реалізацію такого майна, за винятком стадії розподілу вже стягнутих коштів. Своєю чергою, у разі втрати статусу захищеної особи боржник має повідомити про це виконавця протягом 10 днів.
Вказаний пункт набирає чинності через місяць з дня опублікування Закону №4833-IX.

Це далеко не вичерпний перелік новацій, які запроваджує Закон №4833-IX. Змін набули й інші законодавчі акти.
Так, зокрема, Господарський та Цивільний процесуальні кодекси України доповнені положеннями щодо змісту позовної заяви та заяви про видачу судового наказу. Зокрема, у таких заявах наразі передбачається зазначення реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформації про відсутність такого рахунку та визначенні, у такому разі, бажаного способу отримання грошових коштів.
Закони України «Про дорожній рух», «Про нотаріат», «Про депозитарну систему України», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено нормами, які кореспондують новим положенням статті 9 Закону №1404-VIII щодо перевірки відомостей про власника майна в Єдиному реєстрі боржників та відмови у вчиненні дій щодо відчуження майна боржника, відомості про якого внесені до реєстру.
У Законі України «Про депозитарну систему України» додані положення про внесення виконавців до переліку суб’єктів, за рішенням яких накладається та скасовується арешт на цінні папери або інші обмеження прав на цінні папери.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» набув змін в частині поширення арешту, стягнення та зупинення операцій по рахунках, в т.ч. на електронні гроші та електронні гаманці. Також, підстави зняття арешту доповнено повідомленням про погашення заборгованості у виконавчому провадженні, що кореспондує положенням нової статті 39-1 Закону №1404-VIII.
Крім того, розширено обсяг інформації, який підлягає розкриттю банками органам примусового виконання, зокрема, до вже передбачених відомостей додано вид рахунку та строк дії договору банківського вкладу, крім того, передбачено можливість розкриття інформації про розмір заборгованості за основним зобов’язанням, забезпеченим заставою (іпотекою), якщо банк є заставодержателем.

Отже, Закон № 4833-IX є комплексним актом, який одночасно охоплює кілька різних блоків регулювання виконавчого провадження. Його ключовий вектор спрямований на цифровізацію процедур, автоматизацію рішень та розширення інструментів примусового виконання, що в сукупності має підвищити швидкість та ефективність виконання рішень.
Разом з тим, значна частина запроваджених новацій є концептуально новою для виконавчого провадження або суттєво змінює усталені підходи, тому їх практичну дієвість можна буде оцінити лише з часом, за результатами формування виконавчої практики.