Про обов’язковість судових рішень та застосування пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII щодо дії строків у виконавчому провадженні в актуальній практиці Верховного Суду

Верховний Суд у постанові від 26.02.2026 по справі №905/391/24 наголосив, що ані запровадження в Україні воєнного стану, ані приписи пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) не скасовують і не відтерміновують на невизначений та необґрунтований строк виконання судових рішень (вчинення виконавчих дій).

За обставинами справи боржник оскаржив дії виконавця, вважаючи, що стягувач пропустив строк для пред’явлення судових наказів до примусового виконання. На його думку, виконавчі документи були подані поза межами строку, встановленого Законом №1404-VIII, а отже виконавець мав повернути їх без прийняття до виконання.
За доводами касаційної скарги оскільки стягувач пропустив строк, визначений вимогами статті 12 Закону №1404-VIII⠀для пред’явлення судових наказів для примусового виконання, а положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII (за змістом якого визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі виникли не до початку запровадження воєнного стану, а під час його дії, то виконавець мав повернути зазначені накази без виконання стягувачу, а не виносити постанови про відкриття ВП, розмір мінімальних витрат та арешт коштів боржника ВП.

Натомість, Верховний Суд, з такими доводами не погодився, відзначивши, зокрема, наступне.
Так, 26.03.2022 набрав чинності Закон №2129-IX, яким розділ XIII Закону №1404-VIII був доповнений, зокрема пунктом 10-2. За змістом названого пункту 10-2 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Пізніше 06.05.2023 набрав чинності Закон №3048-IX, яким пункт 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII викладений у новій редакції, згідно з абзацами 6, 20 якого передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні – це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Водночас Верховний Суд зазначив, що наведені застереження, що містяться в пункті 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов’язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.
Положення зазначеної норми Закону не можуть тлумачитися у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов’язковості судового рішення.
Ні запровадження в Україні воєнного стану, ані приписи пункту 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII не скасовують і не відтерміновують на невизначений та необґрунтований строк виконання судових рішень (вчинення виконавчих дій).

Також, Верховний Суд зауважив, що Закон України №2129-IX, який набрав чинності 26.03.2022, прямо встановлює, що на період дії воєнного стану строки, визначені Законом №1404-VIII, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Водночас норма пункту 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII не містить ані застережень щодо дати видачі виконавчого документа, ані обмежує свою дію лише строками, перебіг яких розпочався до 24.02.2022, ані ставить застосування переривання строку у залежність від моменту набрання чинності відповідними змінами.
Навпаки, законодавець застосував термін «перериваються», що свідчить про особливий, надзвичайний механізм правового регулювання, зумовлений воєнним станом, а не про класичні цивільно-правові конструкції перебігу чи зупинення строків.
Тобто, норма пункту 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII поширюється як на строки, які виникли до введення воєнного стану в Україні, так і під час його дії.

Щодо посилання скаржника на те, що накази суду від 09.10.2024 у справі №905/391/24 направлені до органу державної виконавчої служби з порушенням тримісячного строку, Верховний Суд наголосив, що такі не враховують ключову обставину: на момент видачі наказів та звернення стягувача до виконавчої служби в Україні вже діяв і продовжує діяти воєнний стан.
Отже, в цьому випадку, з урахуванням дати направлення наказів на примусове виконання та з урахуванням пункту 10-2 Розділу XIII Закону №1404-VIII, у виконавця відсутні підстави для їх повернення без виконання стягувачу через порушення строків, визначених статтею 12 Закону №1404-VIII.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, правильно застосували наведені норми матеріального права, зокрема пункт 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII, та дійшли обґрунтованого висновку про не пропущення строків для пред’явлення судових наказів до виконання й відповідно про відмову у задоволенні скарг на дії та рішення виконавця.