Ключові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо звернення стягнення на частку боржника у ФГ у справі з власної професійної практики - в огляді для «ЮГ»

Постановою від 21.01.2026 у справі № 904/1615/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила повноваження виконавців накладати арешт на частку боржника у складеному капіталі фермерського господарства та надала важливі правові висновки щодо механізму звернення стягнення на таку частку у виконавчому провадженні.
З огляду на специфіку правового статусу фермерського господарства та відсутність прямого регулювання порядку звернення стягнення на частку його учасника, це питання тривалий час залишалося дискусійним у виконавчому провадженні, що зумовлювало ситуацію правової невизначеності.
Наразі, за системного аналізу положень законодавства та застосування аналогії закону, Велика Палата Верховного Суду сформувала узгоджений підхід до вирішення означеної проблематики, який дозволяє поєднати особливості фермерського господарства з принципом обов’язковості виконання судового рішення, й відтак усуває прогалини правозастосування у сфері примусового виконання рішень.

Власне саме за наведених обставин (специфіки ФГ та праворегулювання), які створювали можливість спекулювати тезою, що частка у ФГ не може бути об’єктом стягнення, боржник у справі № 904/1615/22 намагався оскаржити постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Максима Селезньова, якою було арештовано частку такого боржника у ФГ.
Натомість, правомірність рішення приватного виконавця, яке ґрунтується на нормах Закону України «Про виконавче провадження», інших нормах законодавства, враховує судову практику й можливість застосування аналогії закону, підтвердили суди усіх інстанцій, а Великою Палатою Верховного Суду, крім того, надані важливі правові висновки з інших наріжних питань правозастосування у виконавчому провадженні.

Концептуальним підґрунтям наданих висновків став аналіз правового статусу та особливостей корпоративних відносин у фермерському господарстві крізь призму загальних положень цивільного права та норм спеціальних законів.
Великою Палатою окреслено, що членство у фермерському господарстві породжує комплекс корпоративних прав, які за своїм змістом співвідносяться з правами учасників інших юридичних осіб корпоративного типу.
Набуваючи право власності на частку у фермерському господарстві, особа набуває сукупність правомочностей, пов’язаних із таким членством, серед яких право на управління господарством, право на отримання частини прибутку від його діяльності, а також право на отримання частини майна ФГ у разі виходу з нього або у випадку розподілу майна в процесі його ліквідації тощо. Частка у статутному (складеному) капіталі юридичної особи уособлює сукупність майнових та немайнових прав учасника юридичної особи.
Між корпоративними правами (сукупністю правомочностей, пов’язаних із членством особи в фермерському господарстві) та часткою існує нерозривний зв’язок. Набуття корпоративних прав обумовлюється набуттям прав на частку.
Отже, як констатувала Велика Палата, у членів фермерського господарства корпоративні права виникають із частки у складеному капіталі фермерського господарства.

Разом з тим, здійснивши оцінку загальних аспектів звернення стягнення та накладення арешту в процедурі виконавчого провадження, та відзначивши, що стягнення за боргами члена ФГ може бути здійснено на його частку, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон України «Про фермерське господарство» не визначає порядку звернення стягнення на майно члена фермерського господарства за його боргами.
Тож за наведеного та відповідно до частини першої статті 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Разом з тим, Велика Палата зазначила, що правові аспекти регулювання діяльності фермерського господарства певною мірою подібні з повним товариством, яке, як і ФГ, має складений капітал, а між учасниками повного товариства існує тісний взаємозв’язок. З огляду на це статтею 131 ЦК України передбачений особливий порядок можливості звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства.
Тож у разі недостатності іншого майна у боржника - члена фермерського господарства для задоволення вимог кредиторів у порядку звернення стягнення на частку члена фермерського господарства кредитори можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна фермерського господарства, пропорційної частці члена-боржника у складеному капіталі фермерського господарства. Якщо учасником (засновником) фермерського господарства є одна особа, частка такого учасника відповідає всьому майну фермерського господарства.

Окреслюючи правову позицію з питання щодо арешту майна члена ФГ Велика Палата застосувала приписи пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», яким серед заходів примусового виконання визначені й звернення стягнення на майно (майнові права) та корпоративні права боржника, та виснувала, що зі змісту наведеної норми слідує - для цілей виконавчого провадження закон встановлює можливість звернення стягнення як на частку, так і на корпоративні права.
Крім того, у постанові Великої Палати неодноразово акцентовано, що накладення арешту на майно боржника безпосередньо пов’язане з примусовим виконанням судового рішення. Метою накладення арешту у виконавчому провадженні є забезпечення виконання рішення суду та унеможливлення ухилення боржника від виконання свого зобов’язання шляхом відчуження майна.
У підсумку Великою Палатою сформовано висновок, що державний / приватний виконавець з метою забезпечення виконання рішення суду наділений повноваженнями накласти арешт як на частку, так і на корпоративні права члена фермерського господарства.

Важливим є й те, що погодившись з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення скарги на постанову про арешт частки боржника, при винесенні якої приватний виконавець спирався на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Велика Палата звернула окрему увагу на презумпцію достовірності відомостей цього реєстру.

Таким чином, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/1615/22 стала не тільки результатом вирішення конкретного спору, а й формуванням прецедентних правових орієнтирів у виконавчому провадженні.
Фактично вперше на рівні Великої Палати підтверджено повноваження виконавців щодо накладення арешту на частку боржника у фермерському господарстві, та окреслено механізм подальшого звернення на неї стягнення. Для виконавчої практики це означає підвищення правової визначеності та прогнозованості її результатів, а також посилення механізмів забезпечення реалізації судових рішень, адже їх фактичне виконання є логічним завершенням судового захисту.

З повною версією публікації можна ознайомитися за посиланням:
www.yur-gazeta.com - Всеукраїнське щотижневе професійне юридичне видання Юридична Газета online