Верховний Суд: зупинення виконавчого провадження не має в якості безумовного наслідку зняття арешту

Розглянувши касаційну скаргу у справі № 922/3928/20, суть спору у якій стосувалась правомірності дій виконавця в частині скасування арешту коштів боржника після отримання повідомлення про включення останнього до переліку об’єктів великої приватизації, але до винесення постанови про зупинення виконавчого провадження, Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 виснував, що наявність підстав для зупинення виконавчих дій не тягне за собою в якості безумовного наслідку зняття арешту.

Обґрунтовуючи своє рішення Верховний Суд відзначив, зокрема, що пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) передбачає зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об’єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Одночасно частиною 2 статті 34 Закону встановлений строк для винесення виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, зокрема з наведеної вище підстави - не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті.
При цьому, обов’язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі включення боржника до переліку об’єктів приватизації закон пов’язує саме з моментом обізнаності виконавця з настанням відповідної обставини, а не безпосередньо з моментом настання такої обставини (у спірних правовідносинах - прийняття уповноваженим органом розпорядчого акта про включення боржника до переліку).
У справі встановлено, що постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним накладенням арешту на кошти боржника прийняті виконавцем на наступний день після повідомлення виконавця про настання підстав для зупинення виконавчого провадження та до прийняття ним постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, що не суперечить положенням частини 2 статті 34 Закону.
Більше того, частиною 4 статті 35 Закону встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Таким чином, наявність підстав для зупинення провадження у виконавчому провадженні не тягне за собою в якості безумовного наслідку зняття арешту (постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 908/2559/17, від 30.09.2019 у справі № 908/948/16).
Також згідно з абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У даному випадку виконавче провадження підлягало зупиненню з підстави, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону, що не обумовлює зняття арешту з майна боржника та, відповідно, не перешкоджає його накладенню одночасно з відкриттям виконавчого провадження за умови вчинення такої виконавчої дії до прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.
З урахуванням наведеного Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанов виконавця про арешт коштів боржника.